про принади

Томливо так на серці, млосно
від необачливих принад,
і тиша б'є многоголосно,
як в ніч серпневу зорепад,
і з ними падають принади,
і барви зваблюють левкас,
і замість ґвалту — серенади,
і замість бомб — Медовий Спас.
Так завіщав нам Конашевич,
без своєвольства, а з умом,
в простому шанувати велич,
любити шаблю і псалом,
а посіпаку зневажати,
бо він навісний курокрад.
І щоби брат стояв за брата
без необачливих принад.


Рецензии