Душа радіє, в небо задивившись,
Яка ж вона приваблива блакить!
Пливуть хмаринки, з долею зріднившись,
І височінь їх зовсім не страшить.
Чарує синь, безмежна, загадкова,
Як неозора, океанська гладь,
Не втомлює краса її казкова
І зцілює, як божа благодать.
В ліричних медитаціях удалеч
Пливу я за безкрайній горизонт
І відчуваю щастя небувале,
Занурившись у ілюзорний сон.
Вколисують волошкові чертоги…
Відточує чуття небесна твердь!..
Якби ще не повітряні тривоги,
Не згадки про війну та люту смерть!
Волошковi чертоги
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122081106586
Свидетельство о публикации №122081106586
Рецензии