Отакий ось водевіль
О спасибі тобі, Боже,
За дарований мій край –
Той, що забувать негоже,
Бо відбувся, наче рай.
Все живе і не повторне,
Тепле, ніжне в днях й вісні –
Душу в часі так пригорне
В злату осінь й по весні...
А вона як не заплаче
Від подяки за добро –
Світ ласкавий все це бачив,
Навіть самий перший крок.
Простяглась відтіль дорога
На чотири сторони,
Не вернутись до порогу,
Не життя – примарні сни.
Хоч розгорнеш перед очі
Ті найперші сторінки:
Притягальні в зорях ночі,
Там у Всесвіті – віки.
Як прогрес технічний, Розум –
Гармонійний сплеск в людей,
По логічному прогнозу
Благоденства, близь дверей?
Де? Тисячоліть замало!
Жде Христова нас любов...
Совість й правда ще не стали
Верховенством понад злом.
Сумом вкрилися тополі,
Ще не спиляні покіль...
Річечка тече поволі...
В людській волі – "водевіль"...
10.08.2022р.
Отакый ось водэвиль
© Copyright: Вячеслав Шикалович, 2022
Свидетельство о публикации №122081002905
Свидетельство о публикации №122081002905
Рецензии