В моєму місті зараз не стріляють,
Здається, що немає вже війни.
Сирени лиш затишку позбавляють,
Порушують зухвало мирні сни.
Щодня звучать повітряні тривоги,
Нагадують про лютих ворогів,
І знову молитви летять до Бога,
Щоб ката зупинив, що озвірів.
Приходять похоронки про загибель,
І чути нелюдський тужливий крик.
А Бог мовчить - життів людських вершитель,
Здається часом, він до болю звик.
В моєму місті тихо, та руїни
Забути не дають, що йде війна.
В кривавих ранах тіло України,
І множаться загиблих імена…
Iде вiйна
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122080807102
Свидетельство о публикации №122080807102
Рецензии