Розчиняюсь в мелодії тиші,
У нестримному плині думок:
То пригадую друзів колишніх,
То розплутую смутку клубок.
В небі шириться хмарка гриваста
І блакиттю у далеч пливе,
Ох, яка ж вона біла й пухнаста,
Наче пір'я летить снігове…
Вабить душу стихія утопій,
Від жаги навіть очі горять…
Зачаровує затишком спокій,
Ніби сходить з небес благодать.
Забуваю на мить всі тривоги
Руйнівну, безсердечну війну,
Наче в милостях Господа Бога,
У секундах блаженства тону…
Мелодiя тишi
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122080706184
Свидетельство о публикации №122080706184
Рецензии