Вигнання з раю

Ой, чи налите  яблучко було хіттю,
Чи просто перестали ми бути дітьми.
І я від несподіванки подавився,
На Єву, на голісіньку, задивившись.

Очам дивитись боляче: Єва близько
Тремтить вся мерехтливим, мінливим блиском.
Я очі, спантеличений, протираю,
Її впізнати хочу і не впізна'ю.

Це руки чи не руки? Їх плавні рухи
Щось обіцяють, кличуть в обійми злуки.
Це груди чи не груди? Два, повні знади,
Стоячі перса ваблять, а чим - не знати.

Це губи чи не губи? Невже на згубу
Мені червлено ятряться, але так любо!
Це ніжки чи не ніжки? Між ними, видко,
Так пишно дивовижна розквітла квітка!

Ми не вагались довго, лише миттєвий
Метнувся спалах сполоху в очицях Єви -
І сплив порив, отямились від пригоди,
Лиш стегна стиха стогнуть від насолоди.

І як, я не помітив, схиливши лиця,
Нас оточили янголи і янголиці,
Завмерли, приголомшені в здивуванні,
Мов діти, що натрапили на злягання.

Біжить Господь. "Геть звідси!" - лунає раєм.
Він владним жестом янголів проганяє.

"Ганьба! Прокляття! - гримає Невмирущий. -
Це ж не кущі, негідники. Це - райські ку'щі.

Адаме, дав я Єву тобі,щоб завше
В раю гуляли разом, за ручки взявшись.
І що ж? Тепер я знаю,  як ви гуляли.
Ви всі в раю куточки пооскверняли!

А Єва теж хороша! Туди їй в спину!
Сказала б - Я зробив би тобі дитину.
Ще досить у Адама лишилось ребер".
А Єва:"Знаю, Боже, але не треба.

Твій спосіб я сприймаю як одиничний.
А далі бути має нетравматичний.
Адам покаже - може й Тобі згодиться". -
"І це ти пропонуєш Мені, блуднице?

Сам в гріх зненацька вскочеш, зв`язавшись з вами.
Геть з раю, суча дочкою! Ти теж, Адаме!"

І ми пішли. Я ззаду. Лице в долонях.
В чотири струми сльози течуть по скронях.
А спереду йде Єва, струнка та горда.
Несе рішучість жінки і звабу вроди.

       2013