Крокує жваво серпень по землі…
Спекотне сонце сушить трави й листя.
Птахи поважно ходять по ріллі,
Готуються уже долати відстань.
І жовтий лист, зриваючись, летить,
Немов пташа, розгублено кружляє,
Напевно, від неспокою тремтить
І напрямок ретельно вивіряє.
Ночами осінь бродить по дворах,
Нагадує дощем і свистом вітру,
Що ледь помітним тоном в кольорах
Барвисту накладає вже палітру.
Охоплює легкий ліричний сум,
Душа всі зміни відчуває гостро.
Народжує уява безліч дум,
Раптову меланхолію і острах…
Раптова меланхолiя
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122080704299
Свидетельство о публикации №122080704299
Рецензии