Минає час, та не минає острах,
Передчуття небажаних подій,
Новини дня, як криця, ріжуть гостро
І гасять всі промінчики надій.
Чи Бог не чує молитви жагучі,
Чи хтось блокує наш невтішний плач?
І день, і ніч - як вогнища пекучі,
Що запалив ненависний палач.
Гнітюча хвиля обпікає сумом,
Народжує мільйони запитань,
Вражає душу смертоносним струмом
І сонмищем гірких переживань.
Як вистояти в цій борні жорстокій?
Неначе птах, душа від ран ячить…
Коли ж, коли земля відчує спокій?
Безпристрасно Всевишній Бог мовчить…
Душа ячить
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122080500122
Свидетельство о публикации №122080500122
Рецензии