Я не хочу закликати до поваги -
Хай вона сама приходить до сердець,
Та знання шукай, втамовуючи спрагу,
І покине наші шати темний гедзь.
Хай блискучі наші дні та неповторні,
І лунатимуть адажіо життя,
Всі струмки нових пісень такі бравурні,
Розквітатиме у небі рідний стяг.
І нові, такі незвідані планети
Будуватимуть гармонію світів,
Кожен з нас свою вестиме естафету
І заповнювати радістю плин днів.
Кожен день - нова симфонія уяви,
Кожні сутінки - тремтіння в такт красі,
І водою з легким присмаком агави
Свою питимуть надію знову всі.
Заклик до поваги
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122080406452
Свидетельство о публикации №122080406452
Рецензии
