Замилюй очі, вуха приголуб
собі медоголосою брехнею.
На вістрі у кохання ясна лють
ввижається з отруйною іржею.
Не будь ягнятком, так і вовк не з'їсть.
Як затремтиш перед убранням ночі,
тоді пізнаєш, нежаданий гість,
і щиру злість, і "пестощі" дівочі.
Змете на діл тебе космічний дим
із вишини захопленого згірка.
Чим більше в зірці сяйва самоти.
тим більше оку недосяжна зірка.
Дві одинокості поєднує безмежність.
В калині гроно набуває незалежність.
за мотивами 155-го
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122072603918
Свидетельство о публикации №122072603918
Рецензии
