Я так любила те життя -
Щасливе, творче - довоєнне...
Де булькало собі буття
І бу́ло зви́клим, не таємним.
Я так любила день та ніч
І кожен рух своє́ї долі...
Але не знала про́сту річ,
Що вже не бу́де так ніколи...
Що те життя майне́ у край
Де спогади торка́ють обрій...
Що при́йдуть враз орда́, "Мамай",
Вбиваючи всім до́лі, спо́кій.
І шматуватимуть як звір
Нам зе́млю, ха́ти, тіло, ду́ші...
Забивши в се́рце Бо́га кіл,
Зану́рять Світ в брехні́ багню́ці...
Я так любила те життя,
Що залиши́лось та мину́ло...
Але не бу́де вороття
Бо лю́дяність "братів" заснула.
І спить собі мов немовля.
Сопить, блукаючи між снами...
Як те сліпе ще кошеня,
Що вірить лише ка́зкам мами...
Ми ж горимо́ в війні, вогню́!
І в'ється горе в нашім кра́ї!
І вже не бу́ти ввік життю
Тому́, що бу́ло до "Мамаїв
Ми ж горимо...
© Copyright: Любовь Переверзева 3, 2022
Свидетельство о публикации №122072406326
Свидетельство о публикации №122072406326
Рецензии