А в нас кохання так і не було.
Розлука загасила невиразне
Буденне почуття, що не змогло
Перерости в жаданий світлий празник.
Коли ми стрілись, спалені були
В обох нас душі. В ґрунті їх сухому
Було багато мертвої золи,
Та, що було живе, кричало в ньому.
І спомини до попелищ вели,
І інших рук, котрих ми не забули,
Тяглися тіні з милої імли
Минулого - і вбили ми минуле.
Ми не коханці - змовники були.
Та де й коли були щасливі вбивці?
Удвох ми все зробили, що змогли,
І мусимо йти далі поодинці.
2013
Змовники
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122072102859
Свидетельство о публикации №122072102859
Рецензии