ОМД

А на асфальте проступает свастика,
А вдоль железки на заборах – «нет войне».
Я в эпицентре страшного ужастика,
Где мир – в огне и зло – во мне, а жизнь – вовне.
И рифмы – пошлость сплошь и тривиальщина.
И ты здесь крутишься, разряженный нейтрон. 
Разрыв! Добро пожаловать в реальщину
С неостывающим и гнилостным нутром!.. 

А с утра лучше всего –
Музыка небесных сфер.
Шорох листьев в окне.
Я, взбодрившись, добрею.
Воздыхающий ветер.
Глинисто-терпкий пуэр.
Некий седок на коне
В амплуа корифея
Или берёза Мила –
Жирафа белая –
Через балкон ко мне,
Серёжистыми ветвями,
Тянется, несмелая.
Молока пригубила
Из ладоней. Простынями
Колышется балконными
Зелоноволными и благовонными.

Зовёт в Джапанезию подруга давняя,
Приокеанскую, прекраснодушную.
Что обещает мне дорога дальняя?
Примет ли гавань меня воздушная?

Тополя подсылают диверсантов-десантников. 
Пушинки – планирующие смертники,
Исполняющие то ли лутц то ли сальхов
Перед приземлением, а мётлы-сметники –
В руках трудолюбивых дворников.
А может просто пожечь разбойников?

Вспененная воронка.
Непреходящий Жилетт.
И – амбидекстр навсегда – 
Умудрившись, добрею
Остатки щетины. Нет!
Останки обмена веществ.
Хотя бы когорту сюда
Не пришлёшь? Одурею!

И на тот свет меня ты не спроваживай.
Развей, пожалуйста, все опасения!
И я ещё жив. И моя страна жива.
А значит, есть надежда на спасение.
 
ОМД

  А на асфальті проступає свастика,
  А вздовж залізниці на паркані – «ні війні».
  Я в епіцентрі страшного жахів,
  Де світ – у вогні та зло – у мені, а життя – вовни.
  І рими – вульгарність суцільно і тривіальщина.
  І ти тут крутишся, розряджений нейтрон.
  Розрив!  Ласкаво просимо до реальщини
  З неохолодним і гнильним нутром!

  А зранку найкраще –
  Музика небесних сфер.
  Шурхіт листя у вікні.
  Я, підбадьорившись, добрію.
  Зітхаючий вітер.
  Глиністо-терпкий пуер.
  Якийсь сідок на коні
  В амплуа корифея
  Або береза Міла –
  Жирафа біла
  Через балкон до мене,
  Сережистими гілками,
  Тягнеться, боязка.
  Молока втратила
  З долонь.  Простирадлами
  Колишається балконними
  Зеленохвильними і запашними.

  Заповіт у Джапанезію подруга давня,
  Пріокеанську, чудову.
  Що обіцяє мені дальня дорога?
  Чи прийме мене повітряна гавань?

  Тополя підсилають диверсантів-десантників.
  Пушинки – плануючі смертники,
  Виконують чи то лутц, чи то сальхов
  Перед приземленням, а мітли-сміттєзвалища –
  У руках працьовитих двірників.
  А може, просто підпалити розбійників?

  Спінена вирва.
  Безперервний Жилетт.
  І – амбідекстр назавжди –
  Примудрившись, доброю
  Залишки щетини.  Ні!
  Залишки обміну речовин.
  Хоч би когорту сюди
  Чи не пришлеш?  Одурюю!

  І на той світ мене ти не намагайся.
  Розвинь, будь ласка, всі побоювання!
   І я ще жив. І моя країна жива.
  Отже, є надія на порятунок.