Сенс тривку... Пер. Риммы Батищевой

     Очікувань марницю, кривд руїну,
     Отруту заздрощів, гордині цвіль
     Я не впускаю у свою країну
     Душі і серця, бо з'їдять, як міль...

     Хай спокій їх напоїть та молитва,
     Хай упокорять помисли ясні -
     Тоді мій власний Рай - моя селитва,
     Єства обнова, наче навесні...

     Будую найніжнішими словами,
     А вже давно не спалюю мости...
     І тішусь срібно зрілості правами,
     Смакую час, розраду у меті -

     Сенс мого тривку - вірне якомога
     В неквапності...наближення до Бога...


                Перевод - Риммы Батищевой


Тщету обид, ненужных ожиданий,
Яд зависти, и всей гордыни вред
Я не впускаю в сердце и в сознанье!
Ведь душу съест, оставив муки след.

Молитва, мир пусть душу наполняют,
Пусть усмиряют помыслы во мне.
Тогда мой дом моим пребудет Раем,
Суть обновлённая, как будто по весне…

Я возвожу нежнейшими словами
Мосты, что не сжигаю за собой…
И утешаюсь зрелости правами,
Смакую время то, что дал мне Бог.

Суть стойкости моей – моя дорога,
Неспешная – то приближенье к Богу…