Певно, вiчна?.. Пер. Риммы Батищевой

         Я відкидаю зайвину, вилущуючи дрібки істин -
         Лікую ревно світ душі, що геть буденністю розхристан...
         Верстаю мудро день новий - щасливий вмістом та трапунком,
         Напоєний моїм "люблю!" та запашним, цілющим трунком...

         Нарешті, чесна із собою - по волі Божій, без принуки...
         У простір часу відпущу - летіть і правнуки, й онуки!
         А в будучності сподівань - я знов радію сьогочассю,
         І, певно, вічна, як трава, росту до нового Причастя...

         Ще й, може, Бог надасть відстрочку,
         Щоб вишить на відхід...сорочку?


                Перевод - Риммы Батищевой


Отброшу лишнее совсем, лишь извлекая капли истин –
Врачую пылко свет души, что повседневностью расхристан…
Верстаю мудро новый день, счастливый важным и случайным,
Наполненный моим «люблю», настойкой пряной, чрезвычайной.

Честна я, наконец, с собой – по воле Божьей, без нажима…
В просторы лет я отпущу внучат и правнуков любимых.
При будущности всех надежд – я снова радуюсь сегодня,
И, видно, вечна, как трава, расту до милости Господней…

И, может, Бог мне даст отстрочку,
Чтоб вышить на уход… сорочку?