Очі у нас молоді, весняні,
Квітнуть не в`янучи.
Ми з діда-прадіда піснярі.
Так, ми бояничі.
Тисяча літ нам. Ой, силі роки!
В глиб їх поглянемо -
Щедро в народі пустило ростки
Древо Боянове.
Вдача Боянова в нас, і тому
Пісню шануємо.
Родиться тільки дитя, і йому
Пісню даруємо.
Діти зростають, а з ними пісні
Мужні, як істина.
І зустрічаються навесні
Пісня - з піснею.
Знову народження - знову пісні.
Нам не боятися,
Що в українській дзвінків стороні
Зникнуть бояничі.
2013
Бояничi
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122070306698
Свидетельство о публикации №122070306698
Рецензии