нащадкам Геста

Знадвору приспа, де причілок, червоним вкрита хідником.
За воскресінням — понеділок. Одне до одного, рядком.
Як з жорна випаде порплиця — цюк-цюк, ще цюк — і все гаразд.
Перекладати не годиться, у множини немає газд.
Вся Україна — ось наш газда. Володар взяв одвічний хрест
заради далечі, не згаду, тоді за кожного воскрес.
І в кожній хаті, і в оселі і божий є, і бабин кут.
Якого біса той Ємеля мені усучує хомут?
Мерзотнику і покуть похуй. З пацючим рилом азіят
вклоняється чортополоху. Ох, чи за кожного розп'ят...
Ошую Гест із московитів, чий любий спів — собачий лай,
молись чортам несамовито в аду, московію спасай.

Ганс фон Тюбинген. «Распятие», фрагмент, около 1430.
Душа Безумного разбойника отлетает от его уст, и её забирает дьявол


Рецензии