Чую постріл і стривожено дивлюсь:
Десь за лісом прогриміло і затихло…
Я до неба повертаюсь і молюсь,
Пригадалось раптом радісне дитинство.
Знову вибух, знов болить моя душа,
Лютий ворог атакує неустанно.
І здригається налякано земля,
Наче хмара, суне зграя невблаганно.
Я шепчу: "О, Боже мій, допоможи!
Відведи біду і в час лихий помилуй,
А того, хто убиває, накажи,
Знаю я, що ти велику маєш силу!.."
У блакиті підіймається вже дим,
Чути звуки смертоносних автоматів…
Стало небо і похмурим, і сумним
І, здалося, від думок і ліс згорбатів.
Безнадія в серці шириться, росте,
Убиває наповал глибокий відчай…
А навколо все барвисте, все цвіте,
І смарагдами принаджує заріччя…
Вiдчай
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122070102560
Свидетельство о публикации №122070102560
Рецензии