Липнева спека. Що ж, на те і літо.
Вже зранку сонце гріє, аж пече.
Мабуть, так треба: дозріває жито,
Не відвести від золота очей.
Ой, як же жарко! Ось кружля метелик,
Та марно! Сонце випило росу!
Поникли світанкові акварелі,
Хоча би дощик поновив красу!
А липа квітне, вабить ароматом,
Нема відбою від комах і бджіл!
Десь далеч відгукнулася розкатом,
Чи може знов доноситься обстріл?...
Тривожно стало… Боже милосердний!
Коли вже спокій буде у душі?
Коли мотив проллється життєствердний
І підуть геть ці нехристи чужі?..
Липнева спека
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122063005751
Свидетельство о публикации №122063005751
Рецензии