про плiсняву, вирву та спалахи

З кожною новою вирвою,
що поглинає храм,
вірую, чуєте, вірую —
вдесятеро віддам.
З кожним тривоги сполохом,
спалахом у пітьмі,
не переймаюсь острахом,
лиш наганяю гнів.
З кожним вікном спустошеним,
звідки яси не ллють,
я не стаю знеможеним —
вдесятеряю лють.
З кожною вбитою піснею,
як би той кат не хтів
в горло залити плісняву,
вдесятеряю спів.


Рецензии