Усвідомив. Йде війна.
Я сказати мушу,
Що по м;не йде вона,
По мою йде дУшу.
Канонади гух та гах,
Хапом неупИну,
Гатять гепами у пах,
Вибухами — в спИну.
Чим й комУ я завинив?..
Тридцть рОків пОспіль,
Я – життя. Живу зі-жнив,
В себе, при колгоспі..”.
Тож, не вб'є менЕ війнА.
Може й ні! (Це — доля).
У війнИ, моя винА:
З перекотипОля.
Вiiйна
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2022
Свидетельство о публикации №122062606093
Свидетельство о публикации №122062606093
Рецензии
