А по Москве не скажешь, что война

А по Москве не скажешь, что война.
Мне бывшая напишет, беспокоясь.
Прошутто и французского вина –
Поменьше, подороже. И пивко – есть.

Июньский снег из пуха и семян.
И плавятся пломбиры в душном ГУМе.
И – думы о раздоре меж славян,
Но чаще – о раздолье и разгуле.

Ошмётки дурно скроенных стихов, 
Фугасно разрывающихся в ленте.
Ещё зимой разбились, как стекло, 
Мечты о страдном и кипучем лете.

И там, где прежде пашня и покос; 
Где урожайностью строки был занят,
Так хочется реальность под откос
Пустить и до победы партизанить!

Эмоция любви, весь твой заряд
Давно растрачен на любовь и вирши!
И в день солнцестояния заря
Кровавей кажется, а небо – выше…

***

 А по Москві не скажеш, що війна.
 Мені колишня напише, турбуючись.
 Прошутто і французького вина
 Поменше, дорожче.  І пивко – є.

Червневий сніг з пуху та насіння.
І плавляться пломбіри в задушливому ГУМі.
І – думи про розбрат між слов'ян,
Але частіше – про роздолля та розгул.

Ошметки погано скроєних віршів,
Фугасно розриваються у стрічці.
Ще взимку розбилися, як скло,
Мрії про тяжке і кипуче літо.

І там, де колись рілля та косовиця;
Де врожайністю рядка був зайнятий,
Так хочеться реальність під укос
Пустити і до перемоги партизанити!

Емоція кохання, весь твій заряд
Давно витрачено на любов і вірші!
І в день сонцестояння зоря
Кривавій здається, а небо – вище…