Втомилась
Пробач мені, Музо, не можу писати,
Немає в душі вже ні сили, ні слів.
Я так заморилась незгоди гортати,
Чекати підтримки небесних богів.
Мій розум говорить: "Не падай у відчай
І вір в переможний омріяний час!" -
Та душу щодня розрива протиріччя,
Зневіра вбиває розсудливий глас.
Новини із фронту частіше невтішні,
Від подихів смерті темніє в очах.
Не знаю, чи чує прохання Всевишній,
До нього звертаюсь я навіть у снах.
Бентежній душі треба біль втамувати…
Чомусь незатишно під небом чужим…
Втомилась писати, про спокій благати,
Настав, мабуть, час відпочити від рим…
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122062407673
Свидетельство о публикации №122062407673
Рецензии