Збираюсь додому, а в серці неспокій:
Як стріне мене вся в руїнах земля?
Накоїв там лиха злочинець жорстокий,
Вбивав і калічив по волі кремля.
Боюсь, що побачу снарядову вирву,
Здається, що чую скажений той грім,
І знов починаю читати молитву,
Гадаю, що сталось з будинком моїм…
Збираюсь додому, душа завмирає,
А мозок кипить від численних думок.
Тривога росте, ні на мить не стихає,
Ніяк не розплутаю щільний клубок.
Здається, що душу навпіл розділили,
Одна половина додому летить,
А іншу, немовби вогнем підпалили,
Вона від напруги нестримно тремтить…
Збираюсь додому
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122061905807
Свидетельство о публикации №122061905807
Рецензии