***
Всі слова як трава – все, здається, пусте,
І на плоскій землі все самотнє і голе,
Тільки навіть залізо бездушне цвіте
В час, коли непомітно з’являешься коло.
I в гортані співає прозора сльоза,
Посміхається тихо, благає про диво.
«Хто я, щоб залишатися проти і за?» -
Знову кров розмовляє густа та бурхлива.
І в повільному жесті завмерла рука,
У чарівній в'язниці не хочу на волю.
Знову піснею чудною стане туга,
Та солодко на сердці від ніжного болю.
Вс слова як трава все, зда ться, пусте
© Copyright: Хубулава Григорий Геннадьевич, 2022
Свидетельство о публикации №122061904820
Свидетельство о публикации №122061904820
Рецензии