Не можу втекти від думок невідчепних,
Куди б не пішла, а вони тут як тут,
Не можу позбутися прагнень нестерпних,
Вони навіть душу загнали у кут.
Війна невідступно крокує за мною,
Вона не дає відпочить ні на мить:
То очі вкриваються сліз пеленою,
То серце від гострого болю щемить.
Безвихідь пригнічує, здавлює відчай.
Нема порятунку від жалібних нот.
В душі неухильно росте протиріччя,
А серце в полоні глибоких скорбот.
Як жити, що далі - мені невідомо:
Чи пекло жагуче, чи бажаний рай?
А я, як в дитинстві, вже рвуся додому,
Туди, де малина і з м'ятою чай…
Рвуся додому
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122061506393
Свидетельство о публикации №122061506393
Рецензии