Так швидко лине час!
Мине вже скоро й червень,
Як пролетіла, пронеслась весна…
Почувши липня глас,
Свій колір втратить зелень,
І ляже на поля густий туман.
Ще сонце не пече,
І ранок прохолоду
Дає, як оживляючий нарзан.
Не відвести очей
Від неба в миті сходу,
Що вабить, наче дивний океан.
Росинок крапельки
Рясніють на світанку,
І річка безтурботно шелестить.
Безклопітні пташки
Свистять безперестанку,
І ліс про щось постійно гомонить.
І лиш одна душа
Постійно у тривозі,
Проходять дні у думах про війну.
Ні сонце не втіша,
Ні квіти при дорозі,
Зацьковує гіркота полину.
Уже червень
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122061306306
Свидетельство о публикации №122061306306
Рецензии