В тобі немає логіки,
Палає серце скепсисом,
Цинізмом, мов фундаментом,
Воно надійно схоплене.
Залізними, бетонними
Та вщент пустими іскрами
І безсердечним гумором
Ховаєшся від повені.
В тобі - краса і грація,
Ти рвеш ці струни пальцями,
А потім ніч кремезними
Тебе ховає хмарами.
І так живе затемнення
В твоїм космічнім паспорті,
А я харчуюсь сенсами
Та вірою в покращення.
Сучасниковi
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122061104284
Свидетельство о публикации №122061104284
Рецензии
