Хто ми?

Хто ми?
Куди, та хто зна звідки.
Хто на, хто від війни?
Самі собі, по собі…
Правдами - неправдами.
Тверезими чи сп’яну,
Глибоко у безодню -
Я в твою, ти в мою.
Удвоє, та на самоті.
Палає усе всередині,
Чи то так сонце гріє восени,
Чи то так близько ти мені?

Хто ми?
Залишу дотик від руки,
Вібрацією від струни,
Чи прописом в листі.
Ти мене просто так візьми
В спекотну темну пору.
Порви листи, віддай вогню
Судьбу невідворотну.
Удвоє, та й у темноті,
Як далі бути підскажи,
Як зняти ці кайдани,
Чи то потрібне так тобі?

Хто ми?
Звязок, прийом, обірвані гудки…
Фантазії, тактильні сни,
Чи мари гарячкові упітьмі?
—На згадку ще раз обійми!
Не чуєш мене крізь стіну -
То сам візьму і пригорну.
В тернові хащі увійду…
Удвоє, та на чужині…
А як не хочеш, то біжи,
Тікай, чи врешті прожени!
Навіщо ж тоді я тобі, а ти мені?


Рецензии