Из творчества А. С. Пушкина
Ён памiж намi жыу
Сярод племя, яму чужому; злосцi
У сваёй душы да нас не меу, i мы
Яго любiлi. Мipны, добразычлiвы,
Ён наведвау нашы гутаркi. З iм
Дзялiлiся мы i чыстымi марамi
I песнямi (ён натхнёны быу звыш
I пагадлiва пазipay на жыццё). Нярэдка
Ён казау пра часы будучых,
Калi народы, звады забыушыся,
У вялiкую сям'ю i злучацца.
Мы прагна слухалi паэта. Ён
Пайшоу на захад--i дабраславеньнем
Яго мы праводзiлi. Але цяпер
Наш мipны сябар нам стау ворагам--i aтрутaй,
Вершы свае, каб дагадзiць чэрнi буянай,
Ён напойвае. Здалёк i да нас
Даходзiць голас злоснага паэта
Знаёмы голас!.. Боже! Асьвяцi
У iм сэрца праудаю тваёй i светам.
6 чэрвеня 2022
А.С. Пушкин
Он между нами жил
Средь племени ему чужого; злобы
В душе своей к нам не питал, и мы
Его любили. Мирный, благосклонный,
Он посещал беседы наши. С ним
Делились мы и чистыми мечтами
И песнями (он вдохновенен был свыше
И свысока взирал на жизнь). Нередко
Он говорил о временах грядущих,
Когда народы, распри позабыв,
В единую семью соединятся.
Мы жадно слушали поэта. Он
Ушёл на запад--и благословеньем
Его мы проводили. Но теперь
Наш мирный гость нам стал врагом--и ядом
Стихи свои, в угоду черни буйной,
Он напояет. Издали до нас
Доходит голос злобного поэта,
Знакомый голос!..Боже, освяти
В нём сердце правдою твоей и миром.
1834
Свидетельство о публикации №122060703776