Василий Зуёнок - Дала природа

Дала природа воду мне и твердь,
Дала огонь, чтоб не бродил я слепо,
Дала мне жизнь, а с ней дала и смерть...
Дала мне землю-но смотрел я в небо...

А чтоб огонь священный не потух,
Чтоб чёрной топью вновь не захлебнулся,
Дала природа мне высокий дух.
И создал я богов — так к небесам тянулся...

Я многого тогда не понимал,
Пожалуй, и сейчас не понимаю.
Их создавал, жить с ними продолжал.
Как и сейчас творю и продолжаю.

Все, что сегодня истиной слыло,
Назавтра только эхом отзовётся.
Но Синей птицы синее крыло
Осколком неба в сердце остаётся.

Загадки неизвестных берегов...
Ответ на них - моя самозащита.
Ответа не было- вновь создавал богов,
И новых прославлял, взамен забытых.

Бог - неизвестность. Вечный враг ты мой.
Его я создаю, его свергаю.
Всегда веду с ним бесконечный бой.
Его кляну, ему же поклоняюсь.

Был атом — «неделимый» -атом-бог.
Теперь-аж сердце замирает, стонет,
Когда шагаю за его порог —
Галактику открывши в пи-мезоне*.

Какое небо завтра заселю?
С каких орбит тогда увижу чудо?
Не знаю. Знаю: землю я люблю —
Вот эту, грешную, её я не забуду.

Покуда есть она - я смысл высот ловлю,
Творю я небо - солнце чту веками.
А дайте небо - землю сотворю,
И все пойдёт обратными кругами.

ВАСИЛИЙ ЗУЁНОК
Перевод Дениса Говзича

* Пи-мезон-элементарная частица(физ.)

И ОРИГИНАЛ

Дала прырода мне ваду і цвердзь,
Дала агонь, каб не блукаў я слепа,
Дала жыццё, а з ім дала і смерць...
Дала зямлю — а я глядзеў у неба...
 
А каб агонь свяшчэнны не патух,
Каб зноў не захлынуўся чорнай багнай,
Дала прырода мне высокі дух.
А я ствараў багоў — я неба прагнуў...
 
Я шмат чаго тады не разумеў,
Я і цяпер, бадай, не разумею.
Я іх ствараў, і з імі я старэў.
Як і цяпер ствараю і старэю.
 
Усё, што сёння ісцінай слыло,
Назаўтра толькі рэхам адгукнецца.
I сіняй птушкі сіняе крыло
Кавалкам неба ў сэрцы разаб'ецца.
 
Загадкі непазнаных берагоў...
Адказ — адна ў мяне самаахова.
Адказу не было — ствараў багоў,
Каб потым іх забыць і ўславіць новых.
 
Бог — невядомасць. Вечны вораг мой.
Яго ствараю і яго звяргаю.
Бясконцы з ім і ўсеадольны бой.
Яго кляну, яму ж і прысягаю.
 
Быў атам — «непадзельны» — атам-бог.
Цяпер — цяпер ажно дыханне зойме,
Калі ступаю праз яго парог —
Галактыку адкрыць у пі-мезоне*.
 
Якое неба заўтра засялю?
З якіх арбіт пабачацца мне цуды?
Не ведаю. Адно скажу: зямлю —
Вось гэту, грэшную, ніколі не забуду.
 
Як ёсць яна — я сэнс вышынь лаўлю,
Ствараю неба — сонечны паганец**.
А дайце неба — я ствару зямлю,
I пойдзе ўсё зваротнымі кругамі.
 
* Пі-мезон — элементарная часціца (фіз.).
** Сонечны паганец — тут: прыхільнік язычніцкіх вераванняў, адухаўлення прыроды.

Васіль Зуёнак
1981

ДАЛЕЕ

Якуб Колас - Майское утро
http://stihi.ru/2022/05/26/3022


Рецензии