за мотивами 102-го
Чи хвіст фазана саме красота?
З останньою пелюсткою черешні,
що падає, зростає самота.
Як повесні співа в устах цівниця
і надає жертовності ночам,
най доки серпень — пломенистий вбивця,
занапастить в журбу кохання крам.
Цвіте бриндуша лиш для Філомели
і ллється спів без меж, без зайвини.
Ох... Лине час так хутко, і омели
на кожній гілці душать ясени,
лишивши серце ліпшого уміння
плекати флер від першого квітіння.
Свидетельство о публикации №122053005185