Спостерiгач

  Я залишаюсь на одинці, коли аніхто не заважає,
  Беру свій човен — відпливаю у вразливий морок,
  В цій зірковій безодні мій шлях повільно тане,
  Скріплять уключини, як ледве помітний подих.

  Стежки-доріжки вільні, але нікуди вже піти,
  Всі шляхи одне, хоч вибери з них лише надію.
  Перевести тебе крізь прірву до заповітної мети,
  Тремтить твоя струна на бурхливому буревію.

В пелені туману блукаю, наче світло маяка,
Та вириваю з пітьми незнайомців обличчя.
Дивлюсь, що доля кожного в ці часи саме така,
Що хитає, від впевненої віри до легковажного звичаю.

Бачу тебе. — Ти людина, чи ти напівдухий, чи дух?
Веду тебе. — Чи вісника, чи лише відлуння призрачне?
За доглядача часу, тепер забирають свідомих двух,
Бо полум'яні шляхи, та на кисень стислі часи вичерпні.

  Закриваю очі на те, де раніше була постать твоя,
  Але туман війни розмиває риси досі відомі.
  Тільки очі виразно молять вивести в інші края,
  Але все плавиться й зникає в сонливій втомі.

  Стежки-доріжки вільні, але нікуди вже піти,
  Всі шляхи одне, хоч вибери з них лише надію.
  Перевести тебе крізь прірву до заповітної мети,
  Тремтить твоя струна на бурхливому буревію

Ти без слів питаєш мене яким шляхом тобі йти.
Перебираю шляхи, як приречені кістки чоток,
Як навігатор, на мапі узгоджує зайві болячі кути,
Але все змінюється з часом, й висновки не чоткі.

Не примушуй мене втручатись у твою долю сумну,
Та порушити баланс спільного крихкого існування.
Я лише спостерігач, що зазирає за обрій, в пітьму,
Я не можу відповідати за твої марні сподівання.

  Закриваю очі на те, де раніше блука постать моя,
  Але туман війни розмиває обрії досі відомі.
  Розум ставить завдання вивести в інші края,
  Але все плавиться й зникає в сонливій втомі.

  Стежки-доріжки вільні, але нікуди вже піти,
  Всі шляхи одне, хоч вибери з них лише надію.
  Переведи мене крізь прірву до заповітної мети,
  Тремтить моя струна на бурхливому буревію.

  *  *  *

(На ілюстрації драконове дерево в ночі - справжній спостерігач часу,
серед рослинного навколишнього світу, бо й зірки вже поміняли свої позиції
в небосхилі, поки воно існувало на планеті Земля. В медитації та своїх
власних снах, ми теж зазираємо в час, який там не має лінійного виміру.)