про Чортомлицьку Сiч i тирсу волосисту

Де чорні небо, очі і вода,
серед порогів веремії правлять,
навзаводи течуть часи і пам'ять
небезпремінно їх наздогана,
там дух Сірка не осторонь, узбіч,
а з кожним вдихом в груди надихає
на вольницю від краю і до краю,
і  б'є в бубон на Чортомлицьку Січ.
Нема у світі краще ремесла,
вам скаже люд, тендітний і кряжистий —
полоти в хлібі тирсу волосисту,
аби ковила геть не проросла.


Рецензии