Так важко дивитись на дим і руїни,
На вирви страшенні і розпач людей,
Від болей чужих, що вже стали своїми,
Біжить мимоволі сльоза із очей.
Нелегко читати невтішні новини,
Від кожної - в серці пронизливий крик.
Невже нам не вирватись із трясовини,
В душі - пустота від обпалених крил.
Як можна терпіти тягар беззаконня,
Небачену світом, нечувану лють?
Здається, разверзлася чорна безодня,
І розумом лихо не можна збагнуть…
Як важко писати про біль і про втрати,
Про горе людське, про знущання катів…
Так хочеться кожного просто обняти
І зняти напругу сумних почуттів…
Важко
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122052505958
Свидетельство о публикации №122052505958
Рецензии