Хвiртка в лiто

Через весну, навпростець,
Доторкнувся вітерець
До твого сонливого обличчя
Короткочасною миттю,
Слідом за яблуневою зорею
Та туманом бузковим,
Крок із вогняного травня –
У інше першоліття…
Твої риси тануть
Ми не побачимося
З тобою вже ніколи.
Я б спитав у Миколи,
Але хіба він знає,
Коли таке навколо?

Я чую їхні голоси,
Але сон спадає
Та за вікном гомонить,
Прокидається місто.
На крихких візерунках
Сонячні зайці танцюють
На прозорих шторах
У подиху легкому
Весняної звістки.
Травень присів
На ганку літа,
Крізь вікна
Виривається світло…

Десь розквітає троянда
І тонким ароматом
Прохолоду повітря
Наповнило…
Двері в літо відчиняю.
Як чудово
В цю ранкову пору
У весняне чарівництво вдивитись, —
Там, де світанок за фіранкою,
І прощення, як каяття —
Гулко б'ється серце життя!
І примари тануть з світанками…
Йдуть своїми шляхами.
На краю цього травня,
Як на краю простирадла,
Зустрічається прохолодні тіні
І теплі сонячні плями.
Травень присів на сходах,
І вирушив кудись на світанку.
Відчиняю двері в літо,
Але мої літа
Пролетять ганком
І опалі закружляють
З яблуневими квітами.

Крок із травня – у першоліття,
Двері в літо відчиняють.
Як чудово в цю пору
У весни чарівництво вдивитись,
Там, де світанок за фіранкою
Життя серце гулко б'ється!
Все, що наше – з нами
Й залишається...
Травень присів
На ганку літа,
Крізь вікна
Виривається світло…

  *  *  *

Травень — «Хвіртка в літо» ©