Як можна тебе не любити,
Ти дар, що на землю зійшов.
Ти живеш і будеш там жити,
Бо на довго ти в серці засів.
Ти душу покохав душею,
І серцем своїм ти зігрів.
Обіймав рукою своєю,
Бо і сам ти кохання хотів.
Дарував все тепло і всю ласку,
І нічого в замін не просив.
І життя пливло наче казка,
Бо ти дуже його полюбив.
Бо у цьому житті ми кохали,
Як ніколи ніхто не кохав.
У нас крила за плечима виростали,
Бо давно уже час наш настав.
Бо життя промайне незамітно,
І не встигнем оглянутись назад.
І останеться серце самотнім,
І не важно як ти жив, що казав.
Як можна тебе не любити
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2022
Свидетельство о публикации №122052102102
Свидетельство о публикации №122052102102
Рецензии