Немає міста… Наче й не було.,.
Одні руїни… Камінь, скло і попіл…
Взяли і душу нелюди в полон!
Яка страшна жорстокість цих холопів!
Розтрощили, розбили все ущент,
Залишивши навкруг загиблих купи…
Який у серці невимовний щем!
Згорів у пеклі славний Маріуполь!
Згвалтоване, зруйноване вогнем
Немилосердних, варварських снарядів,
Прекрасне місто плаче під дощем,
Здригається від смертоносних "Градів".
Одне лиш море лащиться, шумить
І хвилями втішає ревний* берег,
Немов говорить: "Знаю, що болить!
Молюсь за тебе, чуєш тихий шерех?"
Мовчать руїни… Навіть "Азовсталь"
Засмучений хвилиною мовчання…
Ховає море в глибині печаль,
Та у прибої чути сподівання…
*Ревний - пройнятий гіркотою, сумом, болем; гіркий, сумний, болісний.
Сподiвання
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122052007104
Свидетельство о публикации №122052007104
Рецензии