За слова, що сповнені втіхою,
За надію, що знов повернено
Десь у мандрах стежками тихими
Безсумнівно, по-царськи впевнено
І по-Божому так поблажливо,
Я, здається, усе життя віддам
У дорогу Твою виснажливу,
Аби тільки Ти був не сам на сам.
Сонце Правди над Палестиною,
Любий Вчителю, очі стомлені...
Може, мира Тобі краплиною
Стануть вірші мої надломлені –
Мій єдиний талант прихований,
Серцем виплеканий збентеженим,
Що Тобою колись дарований,
Не примножений, бо збережений.
За спасіння моє завершене –
Тільки крапля, рядки невдалії.
Може, стануть з останніх першими
На потертих Твоїх сандаліях.
Крапля мира
© Copyright: Аталеф, 2022
Свидетельство о публикации №122051806050
Свидетельство о публикации №122051806050
Рецензии