Літературний переклад вірша словацької поетеси Маші Халямової "Земля"
Листя горобини
Падає на землю,
Килими іржаві осінь розстеля.
Ягоди червоні,
Наче краплі крові,
На пожухлім листі видно звіддаля.
Осінь у хітоні
Щось зітхає тяжко,
Може, відчуває невимовну млість.
На рододендроні
Чути голос пташки,
Дивиться тривожно, як світліє ліс.
Вже міліє річка,
Шурхотить тихенько,
Задивився в води сонний очерет.
Помарніла квітка,
Хилиться низенько,
Мов землі шепоче потайний секрет.
Кров плодів червоних
Крізь пожовкле листя,
Наче у могилу, котиться, збіга…
Десь лунають дзвони…
В нотах падолиста
Чуються повсюди смуток і нудьга…
Земля
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122051804376
Свидетельство о публикации №122051804376
Рецензии