В серці - постійна тривога і втома,
Наче від тиску небачених брил.
Думка пригнічує: як там удома?..
Боже, скажи ж бо, чи вистачить сил?
Мучить нестерпно сумна ностальгія,
Душу обліплює, мов вороння.
Що буде далі? Невже безнадія
Боляче буде ятрити щодня?
Важко читати невтішні новини,
Бачити сльози і муки в очах.
Як же позбутись цієї лавини,
Зняти тягар, що лежить на плечах?
Ось уже й травень у літо вікно відчиняє…
Чом же думки, мов гіркі полини?
Може, це сон мій так довго триває?
Може, насправді немає війни?
Може, це сон
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122051802332
Свидетельство о публикации №122051802332
Рецензии