Босонiж по травi
Полудень. Жарко.
Снують ящірки по стежині.
Зморений палом метелик летить до долонь.
Хоч би слабенький повіяв над квітами вітер.
Тиша приборкала землю і подихи трав.
Жаль, що у мене немає довіри до вітру,
Я б розказала йому всі вагання свої.
В тиші сиджу і шукаю твій образ у травах,
Чую, як дихає спекою спрагла земля.
Боса бреду по траві, де, можливо, побачу
Слід твій на глині чи, може, в зеленій траві.
Все, що вітрець не сказав мені, що не домовив,
Скаже тропа, по якій манівцем я іду…
Свидетельство о публикации №122051606611