Музико моя, тебе не чую. Де ти?
Моя душа не прагне забуття.
Осiнь, зима, весна, спрага вiд спеки
Пройшли. Пройде життя...
Музико моя, дай бути сильною менi.
Дай вiри. Дай надiї. Дай любовi.
Й нехай що станеться тодi,
Ти — щит i меч в моїй долоні.
Музико моя, воскреслої душi мотивами
Най навеснi вода журчить.
Людям заграй, щоб свiт — весь свiт —
зайшовся спiвами.
Та не для мене грай, а грай для них.
Музико моя, заграй для чоловiка,
Заграй для жiнки разом iз дiтьми.
Не всi в життi, що плине споконвiку,
Шляхом загибелi повиннi йти.
Музико моя, ти грай, ти грай. I, дивом,
Всi вулицi заповнились людьми.
Бог, аплодують стоячи всiм миром.
Тож не для мене грай, а грай для них.
Музико моя
© Copyright: Лара Антонова-Григорьева, 2022
Свидетельство о публикации №122051606608
Свидетельство о публикации №122051606608
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
