I дама с валеtм нъ друv а нъек!

Бо tуtа усэ вvэ другэ

Мъ бълі в лесу. Ламалі v Казу:
А ну, деду міску ка рtу!
Дак Tігріsа tа уv tак хараша,
Шо даvэ v наліла j кваску.

І воt ана: боj! За Янов радноj!
Зачісtка! А tъ думав, шуtь
Ув еjнъх Свънюх да шэ j іj Tълюк:
Почtо, блін, на баръню дувсь?!

Ведь відяt в дядюх одну но шізу,
А нъ полноцэнного муv,
Шо в7 дасьць по дульц шэ j з еблъчком скульск,
А нъ но ціп з маком медунь.

Но tъ, ваш скобродь, занадtо занёсьсь –
Пръпэрся бъз фсякъх звонков.
Бъ tо і нъ j рід нъ ля Кабанів,
Шо, віш, обору2лы хлів.

Ну-да, в ма3н дом куда ш tъ заjдёш,
Коль, бач, tуt хазяjка кака!
Сноха нъ сноха – племяшкъ vіна –
І tъ юj хоtь пяtкъ цълуj.

Бъз всякъх заtмень чъ в нас обоjдэtьць
Да і проtьсtояння планеt.
І воt глупъj Коt ръшъв : кармъ проч!
Розвеvъм, коль tак уv дано.

Мъ знаем і Снъ, і Звёздъ лъхъ,
І раньшъі шэ воплоsэнь.
Но е пръключэнь всегда v ув С3льцэj.
І Tігр наш пошов рваtъ шэрсtь.

...і тучъ плъвуть! І ве3 аж гнуть!
Но шо нам тоj огненнъj путь