Людська душа, вона така вразлива!
То плаче, то сміється, то болить…
Розсудлива, прониклива, сумлива,
Та часом від тяжких думок мовчить.
Мовчить душа, коли вона в тривозі,
Коли на серці камінь від образ,
Коли прийняти рішення невзмозі,
Коли не може підібрати фраз.
Коли приходить непоправне лихо,
В душі росте такий нестерпний біль,
Немов її терзає дикий вихор
І сипле без жалів пекучу сіль.
Моя душа частіше все сумує,
Звільнитися не може від думок,
Бо йде війна, і ворог ще лютує,
І не втихає бід людських струмок…
Душа
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122051601974
Свидетельство о публикации №122051601974
Рецензии