Байдужiсть... Вiльний переклад Серж Конфон

Якась обтяжує байдужість,
Що просяка поточні дні,
І всеосяжная ненужність
Ні Богу, людям, ні мені...

Чи молитви не долітають,
Чи просто біс осатанів ? -
Останні сили дотлівають
У нетривких жахіттях снів...

Вервицю дивного тривання
Пильніше я переберу -
Та всі помічені надбання -
Лиш прикрість втомлена перу...

Печаль опосіда не світла,
А хмура й темна зайвина...
Вже спізнена Весна розквітла,
Але й на ній - моя вина...

Скажи, Господь, чия ж я здобич?
Чия печатка на чолі? -
Чи є ще образ і подоба,
Аби не тратити чорнил

На ці рядки...На покаяння,
Як єдність Зла - лютіша криць?
Як без відплат мої діяння
Й нікчемна молитовна міць?

                Вільний переклад - Серж Конфон
                http://www.stihi.ru/2022/05/12/7776

Как тяжко зреет равнодушие,
что преграждает дней поток!
Вновь за ненужностью всё рушится:
дух, совесть, мудрости исток.

Молитвы ввысь летят напрасные.
Бездушья бес осатанел.
Чуть тлеют силы душ прекрасные.
В снах зыбких страха беспредел.

Как чётки, странные последствия
перебираю я душой:
все достояния как бедствия-
томлюсь досадою большой.

Печаль нелёгкая, несветлая
хмура, излишне холодна.
Весна, так поздно здесь расцветшая,
внушает: в том твоя вина.

Скажи, Господь, чья здесь добыча я
и чья печать на лбу моём.
Подобие Тебе забытое
зря полнит строчек окоём.

На покаяньи зла отметиной
ожесточения кора.
Как же остаться без возмездия
моим деяниям вчера?

Где в той упрямой безысходности
любви молитвенная мощь?
Жизнь бесполезная, ничтожная...
Что может мне ещё помочь?