А ми люди скромні, а ми люди тихі
Нас не зачіпайте, то й не буде лиха!
Ми своє відстоїм, чужого не треба
Лише дайте спокій та мирного неба!
Похилилась в лузі червона калина,
А за милим тужить і плаче дівчина,
Та ми не здамося отим біснуватим,
Нелюдям, що в пеклі нечистим зачаті!
Одержите "браття" землі повну жменю,
Ми її у пельку вашу запихнемо!
Щоб ви не казали, що ми скупуваті...
Ще й підете в пекло у двері парадні!
Ми люди скромнi...
© Copyright: Валентина Козачук, 2022
Свидетельство о публикации №122051004425
Свидетельство о публикации №122051004425
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.