nigdy wi cej
Шумить, як вечір, колисково,
колосся букв і тихе слово.
Жовнір бажає стратить мову.
Ніколи знову, ніколи знову.
Ми сповивали землю голу,
щоб було поле волошкове,
найкращі пали ниць додолу.
Ніколи знову, ніколи знову.
Не час тече, вода Дніпрова,
траву на луках жнуть медову.
І жме чоло вінок терновий —
ніколи знову, ніколи знову.
Як талісман в руці фартовий,
зітнем родзинку бурштинову —
і розіб'єм ворожу змову,
як цеп полову, як цеп полову.
Свидетельство о публикации №122050904165