Прямуючи в надійне укриття,
Коли в душі лунає "Ой, у лузі...".
Не вірю я в нещире каяття
Та вибачення всіх колишніх друзів.
Чи їм колись насняться чорні сни
За те, що поховалися, і досі
Не помічали місяців війни,
Та голосу мого не чули зовсім?
З жахливою бідою сам на сам,
У темряві самотньої квартири,
Ти знаєш: " крокодилячим сльозам"
У цей суворий час немає віри...
Каяття
© Copyright: Марина Терентьева, 2022
Свидетельство о публикации №122050602543
Свидетельство о публикации №122050602543
Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.