Біль не зігнула мою спину!
Я вже нічого не боюся!
Клянусь тобі, моя дитино,
За твою кров я їм помщуся!
Я не пробачу сліз і зраду!
Покайся «брате», ще не пізно!
Бо ваші танки, ваші гради,
Колись направлять в ваше місто!
Народ гостинний наш, співочий...
Приймали друзів з хлібом-сіллю.
Ми чесні! Правду - тільки в очі!
Ми - проти війн, смертей, свавілля!
Скажіть нам, «браття», як вам спиться?!
Бо спати я давно не можу.
Мені мій син щоночі сниться!!!
А ще, я вірю в кару божу!
Пробач мені, мій милий сину,
Здається... я вже відбоялась.
Я посаджу іще калину!
І те зроблю, в чім я поклялась!
Біль не зігнула мені спину!
Я посаджу калину
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2022
Свидетельство о публикации №122050507205
Свидетельство о публикации №122050507205
Рецензии